деревний гриб (Fomitopsis pinicola)

Створення Tinder

176 Додати в обране Видалити з вибраного

Вміст:

Виробництво труту або вогняної губки йшло рука об руку з промисловістю щіток у Шварцвальді в ті часи, коли сірники ще не були відомі. Тоді для розведення вогню використовували шматок полотна, змочений олією, який лежав у жерстяній банці, над бідоном тримали кремінь і сталлю вибивали з нього іскри. Тоді трут зайняв місце лляної ганчірки.

Трут також використовувався як кровоспинний засіб. Завдяки своїй м'якості і легкості він підходив і для виготовлення головних уборів, які часто носили на дачі. Трут особливо великого розміру навіть став мантією єпископа с Фрайбург виготовлені. Трут походить від дірчастого гриба (Polyporus fomentarius) або від вербового гриба (Polyporus ignarius), який паразитує на буку, дубі, липі, вербі, ясені та інших деревах і раніше часто зустрічався в Шварцвальді та на Ейфелі. Коли ці регіони перестали бути продуктивними, цю сировину привозили з Угорщини, Трансільванії та Південної Славії в тюках по чотири сотні кожен. Губка давала шматки розміром з кулак, також досить великі пластини.

In den Jahren 1811 bis 1814 gab es in Todtnau 4 bis 6 “Zundelmacher”, fabrikmäßig wurde dieser Erwerbszweig aber erst später betrieben. Von den drei badischen Zunderfabriken waren zwei in Todtnau. Die eine begründete Franz Josef Faller im Jahr 1827, die andere Konrad Kirner im Jahr 1834. Sie machten lebhafte Geschäfte und gaben vielen Einwohnern angemessenen Verdienst. Mit einer großen Ängstlichkeit behüteten sie das Geheimnis der Zubereitung. Die trockene, harte, feste Masse wurde durch langes Kochen in einer Lauge schön geschmeidig gemacht und in Salzsäure gekocht. Die zur Blutstillung bestimmten Stücke wurden nicht getränkt. Nach Wunsch und Geschmack wurde der Zunder dunkler gefärbt. Ein so bearbeitetes Stück wurde dann durch Klopfen oft ums Zehnfache vergrößert, erhielt dadurch ein schwammiges Aussehen, wurde an der Sonne oder am Ofen getrocknet und hernach von Hand geknetet und dann gezogen. Je nach Bedarf wurden die Stücke in dünne Streifen geschnitten oder zu Mützen oder Hüten ohne Naht verarbeitet. Der Wert des Stückes richtete sich nach der Größe, Schwammigkeit, Weichheit und Form. Die Kirnersche Zunderfabrik wurde von den Söhnen Konrad, Sebastian und Michael Kirner geführt, die Fallersche bestand bis zum Tode Franz Josef Fallers. Eine der Todtnauer Zunderfabriken fertigte noch im Jahre 1871 750 Zentner Zunder. Dann setzte die Zündholzherstellung den Zunder auf die Aussterbeliste. Um 1895 gab es in Todtnau keine Zunderfabriken mehr”.

Zum Gedenken an die Zundermacherei wurde 1960 die Narrenclique der “Тодтнауер Зундельмахер ” gegründet.